напишіть нам
Засновник:
Запорізька обласна державна адміністрація,
Департамент культури, туризму, національностей та релігій
Запорізький обласний туристично-інформаційний центр

Старий Олександрівськ

Виникнення м. Олександрівська (з 1921 р. м. Запоріжжя) пов'язане зі спорудженням в 70-і роки XVIII ст. Дніпровської лінії укріплень. Будівництво Олександрівської фортеці було розпочато 26 серпня 1770 року. Поселення, що виникло поряд з фортецею, дало початок майбутньому місту.v

В 1785 р. Олександрівська фортеця і передмістя перетворилися в посад, а в 1806 р. Олександрівськ одержав статус повітового міста.

У другій половині XIX ст. тут з'явилися великі промислові підприємства, такі як завод сільськогосподарського обладнання Коппа, завод сільськогосподарського машинобудування Я. Бадовського, завод сільськогосподарського обладнання Леппа і Вальмана (нині "АвтоЗАЗ"). Олександрівськ поступово перетворився в один з центрів сільськогосподарського машинобудування України. Розвитку міста сприяло будівництво у 1870-х рр. залізниці, що зв'язала Олександрівськ з Москвою і Кримом.

Чотири рази на рік в місті проводилися ярмарки, працювало 440 магазинів і крамниць, 3 банки.

Наприкінці XIX ст. в Олександрівську мешкало 63,6 тис. чоловік, налічувалося 7 площ, 95 вулиць, 8500 житлових будинків. В 1893 р. провели водогін, в 1910 р. була побудована електростанція.

У місті було 6 середніх навчальних закладів, 33 початкові школи, 2 училища, Народний будинок, 3 кінематографи, 2 міські бібліотеки, 4 театри, 2 міських сади й сквер.

З початком Першої світової війни в Олександрівськ евакуювалися: з Варшави - центральні автомайстерні, з Риги - дротова фабрика, з Петрограда - завод авіаційних двигунів ( сьогодні - "Мотор Січ").

Сьогодні кордони центральної частини старого міста обмежуються з заходу на схід вулицями Кірова та Залізничною, з півночі на південь вулицею Грязнова та набережною річки Мокра Московка. Головною магістраллю Олександрівська, як і сьогодні, була вулиця Соборна (нині пр. Леніна). На ній розміщувалися Свято-Покровський собор, міський театр, торговельні ряди, банки, прибуткові будинки і т.д.

Під час ІІ Світової війни старе місто сильно постраждало. Багато старих будинків було назавжди втрачено. Серед вцілілих кам'яниць Соборної вулиці вирізняються перший триповерховий прибутковий будинок Я. Лещинського (1901 р.) (пр. Леніна, 52). Чотирьохповерховий прибутковий будинок в стилі модерн побудував на Соборній в 1912 р. О. Ланшин (пр. Леніна, 48). До 60 - х рр. фасад будівлі прикрашали вишукані скульптури.

На цій же вулиці знаходилася й найвища будівля Олександрівська, головна окраса його центральної частини - Свято-Покровський собор, зведений у 1886 - 1890 рр. на місці старої кам'яно-дерев'яної церкви. Дзвіниця, заввишки 44,5 м, здалеку притягувала до себе погляди. Наприкінці 1920-х рр., церкву закрили, але не знищили. Дзвони віддали на металобрухт, куди ж поділи десятки ікон - ніхто не знає. Під час ІІ Світової війни поруч з собором німецькі війська хоронили своїх загиблих. Тоді ж будівля собору сильно постраждала, а в 1943 р. взагалі була зруйнована. На сьогоднішній день собор відновлений, але й зараз продовжуються реставраційні роботи.

Як і сто років тому головну вулицю міста прикрашає будівля Земської лікарні. З її фасадів на городян як і раніше дивляться янголятка. Зараз в ній розміщено один з корпусів Обласної дитячої лікарні (пр. Леніна, 70).

Не менш важливою була Катеринославська вулиця (зараз вул. Горького). Нею через Олександрівськ проходили екіпажі з губернського центру до Криму. Саме тому тут було так багато готелів. Вражають навіть самі їх назви: "Центральна", "Гранд-готель", "Метрополь", "Петроградська", "Північна". Лише будинок Шенделя, в якому перебував готель "Росія" (вул. Горького, 27) зберігся до нашого часу.

Улюбленим місцем відпочинку городян став Народний дім на Катеринославській (вул. Горького, 71), збудований у 1899 - 1902 рр. Тут діяв сінематограф, виступали літератори, зокрема В. Маяковський. Поруч знаходилася перша міська електростанція (1910 р.). Її будівля з двома оригінальними баштами і сьогодні прикрашає місто (вул. Горького, 73).

Навпроти Народного дому і електростанції знаходилася велика площа Пушкіна. На її місці в 1903 р. було розбито сквер. У 1927 р. тут встановили пам'ятник, присвячений десятим роковинам революції 1917 року.

Багатолюдною була і Троїцька вулиця (зараз вул. Чекістів). Її окрасою стала триповерхова будівля Земської управи, побудованої в стилі модерн у 1913 - 1915 рр. (вул. Чекістів, 29). Фасад будинку прикрашений ліпниною, напівколонами іонічного ордеру, а дах - великим куполом. Зараз в цьому будинку знаходиться краєзнавчий музей.

Через дорогу від Земської управи знаходиться прибутковий будинок М. Біленького (вул. Чекістів, 27), побудований у 1909 р. До революції тут знаходився Російський для зовнішньої торгівлі банк. Після націоналізації в будинку діяв Олександрівський союз анархістів, що його у 1917 - 1918 рр. відвідував Н. Махно.

За адресою вул. Чекістів, 25 знаходиться будівля синагоги Я. Лещинського (1901 р.). Нижче вулиці Соборної, поруч з театром, знаходився готель "Театральний". На його місці сьогодні розташований готель з такою самою назвою, але будинок, в якому він перебуває збудований у 1950-х рр.

Велика увага в Олександрівську приділялася якісній освіті. Будинки, в яких на початку ХХ ст. перебували навчальні заклади не змінили суттєво свого призначення і на початку ХХІ ст. Так, І та ІІІ корпуси Запорізького національного університету розміщені у будинках чоловічої та жіночої гімназій Олександрівська. А головний корпус Національного технічного університету знаходиться в будинку Олександрівського механіко-технічного училища. Навпроти нього, стиснутий з чотирьох сторін вулицями, знаходиться перший Олександрівський сад.

Сучасні вулиці старого міста значно відрізняються від тих, що були раніше. На зміну бруківці прийшов асфальт, газові ліхтарі змінилися електричними, колись малі чахлі деревця стали великими деревами, в тіні яких приємно прогулятися. Подекуди в стрункі ряди старих будинків вривається сучасна забудова. Та залишилася та приємна, ні з чим не зрівняна атмосфера невеликого затишного містечка, яка притягує сюди людей, немов магнітом.